Перший день Різдва для мешканців села Волошки Ковельського району обернувся величезною драмою - згорів храм святого Миколая Української православної церкви Московського патріархату. Культова дерев'яна споруда зведена ще в 1845 році.
Для ліквідації пожежі було
залучено значні сили рятувальників. На місце події оперативно прибули
два пожежних автомобілі Ковельського райвідділу головного управління
МНС в області, два автомобілі з професійних пожежних частин № 30 селища
Голоби та № 34 міста Ковеля, а також працівники місцевої пожежної
охорони сіл Любитів та Дроздні.
На жаль, повідомлення про
пожежу надійшло надто пізно. Коли вогнеборці прибули на місце лиха,
язики полум'я вже сягнули куполів церкви. Півгодини рятувальники
локалізовували вогонь. А остаточна його ліквідація забрала майже
годину. З усього церковного начиння залишилася неушкодженою лише одна
ікона — образ Миколая-Чудотворця.
На місці лиха працює
спеціально створена комісія, яка й встановить остаточну причину
загорання. Фахівці головного управління МНС України в області разом зі
співробітниками СБУ, прокуратури і міліції відпрацьовують різні версії.
За свідченнями очевидців, ймовірно пожежа виникла від залишених у храмі
запалених свічок.
Це повідомлення озвалося глибоким болем у
серцях багатьох волинян, кому дорога історія рідного краю. Шість років
тому газета «Волинь» розповідала про незвичайну й багату історію цієї
сільської церкви у рубриці «Храми і люди». Публікація мала назву «Як
боронили церкву у Волошках». Йшлося там передусім про те, як сільські
жіночки оголосили справжню війну не лише місцевим атеїстам, а й дійшли
до Києва і Москви, аби відстояти свою святиню. І перемогли! 28 липня
1990 року, на день святого Володимира, церкву у Волошках було вдруге
освячено і відкрито після більш як 40-річної перерви.
Готуючи
той матеріал, ми натрапили на чимало цікавих матеріалів, які достеменно
стверджують, що доля й історія славної родини Косачів була тісно
пов'язана із церквою у Волошках.
Як писав у своєму
історико-статистичному описі церков і парафій Волинської єпархії
протоієрей Микола Теодорович, в кінці ХІХ — на початку ХХ століття до
парафії Свято-Миколаївської церкви у Волошках Ковельського повіту
входили два села — власне Волошки, якими володів польський асесор
Микола Єрмолайович Чикилевський, і Колодяжно, власність статського
радника Петра Антоновича Косача. У Волинському державному архіві
зберігаються документи, котрі свідчать, що всі троє молодших дітей
Косачів — Оксана, Микола, Ізидора — були хрещені у Волошках.
Про
те, що Леся Українка молилася у церкві с. Волошки, є кілька свідчень.
Одне із них — лист Лесі до дружини Івана Франка, датований 15 жовтня
1894 року. Йдеться в ньому про те, як вони з Ізидорою їздили до церкви
у Волошки і як мала сестричка втомилася стояти довгу службу.
Із
Лесиних же листів відомо, що свій шлюб із майбутнім чоловіком, відомим
етнографом і фольклористом Климентом Квіткою вона хотіла взяти саме у
церкві Волошок. І лише прикрі обставини (хвороба Климента) завадили
цьому.
Не можна без болю сприймати й повідомлення про те, що в
пожежі вціліла лиш одна ікона Святого Миколая. Адже, як розповідав нам
церковний староста у липні 2001 року, коли ми готували матеріал про
храм, там зберігалися 12 ікон цього святого — і старовинні, й сучасні.
Серед них «Святий Миколай» із сценами житія Волинської школи іконопису
першої половини ХVІІІ століття, а також двостороння виносна ікона у
картуші «Богородиця Почаївська» ХVІІІ століття, «Святий Миколай» у
металевому окладі того ж періоду. Втрати, яким важко скласти ціну.
[Версія для друку]
|